Діти знають, діти пам’ятають, діти співчувають…

Чорною квіткою лягла Чорнобильська трагедія на долю України. Мирна (як здавалося атомна енергія) перетворилася в лютого нездоланного звіра, котрий покалічив життя більше 3млн. українців, вразив 12 областей нашої країни, накинувся на суміжні з Україною землі, та завдав руйнівних наслідків сусіднім державам, особливо Білорусії. Аварія на Чорнобильській АЕС стала найбільшою техногенною катастрофою світу…

 26 квітня день страшної трагедії, день вічної пам’яті… День, коли молоде місто Прип’ять перетворилося у примару, котра довгі роки буде переслідувати не лише Україну, а  і весь світ.

Минуло 30 років з дня страшної трагедії. Ця болюча дата зібрала учнів 3-В класу на уроці пам'яті «Чорна квітка історії» . Сьогоднішні третьокласники знають цю дату…Та навіть вони, діти, котрі народилися за 20 років після трагедії віддають шану величним ліквідаторам, котрі голими руками боролися із смертельним атомом, даруючи життя новим поколінням. З дитячим трепотом і сльозами на очах учні 3-В класу перегортали слайди Чорнобильського болю, переглядали відео  і фото тих страшних днів. Вшановували пам'ять загиблих, співчували дітям, чиє дитинство з райдужних кольорів перетворилося на чорно-білу примару.

Учні згадали поіменно перших ліквідаторів, ознайомилися з долями деяких чорнобильців нашої місцевості. Самостійно підготували власні доповіді пов’язані з цією трагічною датою. Не обійшлося і  без поезії. Юні школярі прочитали однокласникам власні поетичні добірки присвячені Чорнобилю. Діти знають, діти пам’ятають, діти співчувають…

…Я ще на світі не родилась,

Як атом вкрив мої краї,

Коли у небі повертались

Додому перші журавлі.

Сльозами вкрилась Україна,

І серце біль різкий здолав

Коли мов звір оскаженілий

Людей той атом убивав…

                                   (Вовчок Маргарита)

…Вклоняюсь низько до землі тим,

Хто радіацію долав,

Хто із хоробрими серцями

Весь світ від лиха захищав.

Я пам’ятати про вас буду,

І щире дякую кажу,

Живим і мертвим –

За це щастя, що я на світі цім живу!...

                                   (Грач Данеїл)

Квіти буйно так квітують,

Весна радісна іде.

Та з сльозами страшну дату

У квітневі дні несе.

Як зірвалась, запалала

Атомна станція в диму,

Чорна хмара світ накрила,

Життям зібрала данину.

Сьогодні свічку запалю я

За живих, мертвих помолюсь.

За ліквідатора відвагу,

Над його іменем схилюсь..

                                   (Корецька Вікторія)